Після смерті дитини

У світі немає нічого спустошливішого, ніж смерть дитини. Сім’ям складно уявити собі, як пережити таку втрату. Хоча батьки ніколи не перестають думати про свою дитину й сумувати за нею, горе із часом змінюється. За словами батьків, гостре та глибоке почуття горя із часом стає менш вираженим і більш керованим. Однак кожна людина переживає горе по-своєму. Горе не слідує заданому плану або схемі. Сьогодні ви можете відчути прогрес. Однак уже завтра найпростіші завдання здаються нездійсненними. Іноді члени сім’ї дивуються чи навіть відчувають провину, коли помічають, що до них повернулася здатність сміятися. Ці почуття та реакції природні.

Горе

Горе — природна реакція на втрату близької людини, і вона дуже індивідуальна. Кожен переживає горе по-своєму, з різною силою та протягом різного часу. Немає стандартного набору емоцій, пов’язаних із втратою дитини. Деякі поширені почуття та реакцій:

• шок;
• смуток;
• страх;
• агресія;
• почуття провини;
• жаль;
• самотність;
• тривога та постійне хвилювання;
• небажання контактувати з оточуючими;
• постійні думки про дитину та спогади, пов’язані з нею;
• мрії провести з дитиною ще трохи часу та туга за втраченими моментами;
• проблеми із засинанням та безсоння;
• надмірна сонливість;
• зміни в апетиті;
• втрата інтересу до розваг;
• проблеми з концентрацією уваги.

Горе можуть переживати всі, але кожен по-своєму. Навіть в одній сім’ї в подружжя можуть бути різні реакції. Діти та підлітки також переживають горе по-своєму, відчуваючи різні емоції та демонструючи різну поведінку — від сліз і смутку до непослуху та почуття провини. Усі ці почуття нормальні.

Коли звертатися по допомогу

Фахівці з психологічної допомоги (психологи, консультанти та соціальні працівники) стануть джерелом підтримки під час переживання втрати. Якщо людина звертається по допомогу, це не означає, що вона якось неправильно переживає своє горе. Деяким сім’ям фахівець із психологічної допомоги просто надає додаткову підтримку. Батьки, брати й сестри дитини, які пережили втрату, часто бояться, що їхні друзі та родичі втомляться слухати про їхнє горе. З консультантом можна спокійно ділитися своїми переживаннями. Фахівець із психологічної допомоги створює безпечні умови для обговорення своїх почуттів і допомагає батькам, братам та сестрам ефективніше долати горе. 

У деяких випадках у членів сім’ї можуть спостерігатися симптоми психічних розладів, таких як тривожний розлад, депресія або посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Конкретні думки та почуття, які слід обговорити з фахівцем із психологічної допомоги:

• думки про возз’єднання з дитиною в іншому світі;
• думки про заподіяння шкоди собі чи іншим людям;
• почуття даремності;
• сповільненість рухів;
• слухові та візуальні галюцинації;
• серйозне занепокоєння чи тривога;
• проблеми зі сном, кошмари;
• проблеми з виконанням повсякденних справ;
• відмова повірити в смерть дитини;
• уникнення нагадувань про дитину;
• обурення;

• втрата сенсу та мети в житті після смерті дитини;
• відчуття відстороненості;
• раптові бентежні спогади, які ви нібито переживаєте знову.

Якщо у вас з’явилися думки про заподіяння шкоди собі чи оточуючим, негайно зверніться по допомогу.

• Зателефонуйте за номером 911 і повідомте про подібні думки.
• Зверніться на Національну гарячу лінію запобігання самогубствам за телефоном 1-800-273-8255 або на сайті https://suicidepreventionlifeline.org.
• Зверніться до найближчого відділення невідкладної допомоги.