Ласкаво просимо
Together – це новий ресурс для всіх, кого торкнувся педіатричний рак: для пацієнтів та їхніх батьків, членів родини й друзів.
Дізнайтеся більшеПодібно до дорослих, горе в дітей — динамічне. Вони також відчувають і демонструють низку емоцій, коли переживають горе. Зокрема, це смуток, лють, провина або заперечення. Серед типових реакцій — плач, погана поведінка, відсторонення або інші зміни в поведінці. У дітей можуть спостерігатися розлади сну або порушення апетиту. Такі почуття і поведінка є нормальною реакцією на горе.
Розмова про смерть дитини з іншими дітьми, напевно, стане найтяжчим випробуванням для батьків. Окрім задоволення емоційних потреб, батьки також повинні враховувати здатність кожної дитини розуміти смерть та її незворотність. Те, як дитина обробляє цю інформацію, залежить від кількох факторів, серед яких вік, рівень розвитку та життєвий досвід.
Полегшити ці розмови неможливо. Але є кілька порад, які допоможуть батькам почати розмову.
Коли діти знають, чого очікувати, у них з’являється відчуття безпеки. Для багатьох дітей смерть брата чи сестри є одним із перших випадків, коли вони переживають справжню втрату та горе. Їм доводиться долати не лише власні емоції, але й помітні емоційні реакції батьків. Інколи це спантеличує та лякає дітей. Також дітям невідомі практичні аспекти смерті когось із членів родини.
Їм важливо мати уявлення про те, що трапиться в коротко- та довгостроковій перспективі. Завдяки цьому вони почуватимуться впевненіше й менше хвилюватимуться.
Перебуваючи в стані скорботи після смерті брата чи сестри, діти часто стикаються з певними переживаннями. На ці переживання не завжди можна знайти відповіді. Але батьки здатні передбачити запитання, які можуть виникнути в дітей, і продумати відповіді на них.
Діти часто відчувають провину через смерть брата або сестри. Важливо, щоб діти знали, що вони ні в чому не винні й не мають покладати на себе відповідальність за цю трагедію. Можливі підходи до обговорення цієї теми:
Для переважної більшості дітей причини появи раку залишаються невідомими, але батьки все одно продовжують запитувати, чому це сталося. Так само й діти. Можливі відповіді:
Якщо в сім’ї вірять у потойбічне життя, батьки можуть поговорити з дітьми про нове місце перебування людини. Деяких дітей втішають бесіди про те, хто ще може бути там і що вони роблять. Батькам також може бути цікаво дізнатися, що думають діти про життя після смерті. Подібні обговорення також допоможуть розвіяти помилкові ідеї. Збірники оповідань, які відповідають сімейним цінностям і переконанням, також допоможуть батькам вести розмови про смерть. Батьки можуть сказати щось подібне:
Діти доволі часто запитують «Коли я побачу брата/сестру знову?». Залежно від духовних переконань, батьки можуть відповісти щось подібне:
Важливо, щоб діти знали, що брат чи сестра завжди залишатимуться частиною сім’ї і не будуть забуті. У дітей може виникнути бажання послухати певні історії або спогади. Спогади про спільні частування, свята, дні народження або улюблені заняття допоможуть дітям підтримувати умовний зв’язок зі своїм братом або сестрою. Щоб діти не забували про брата або сестру, у певний час можна робити певні речі. Відповідну розмову можна почати приблизно так:
Діти, які перебувають у скорботі, часто запитують «Що ми робитимемо далі»?. Іноді корисно підтвердити, що рухатися далі буде важко. Запевніть дітей, що всі члени родини залишатимуться разом і підтримуватимуть один одного, сказавши:
Коли батьки висловлюють почуття, це допомагає дітям зрозуміти, що вони не самотні й що їхні почуття нормальні. Важливо давати дітям змогу виражати щирі емоції. Батьки можуть показати дітям, що їхні емоції нормальні, підтвердивши, що вони відчувають те саме. Можливі способи обговорення цієї теми:
Іноді батьки не знають, що сказати. Для батьків нормально відкладати відповідь на запитання, доки вони не відчують себе більш готовими. Найважливіше — це переконати дітей у тому, що в запитаннях немає нічого поганого. Якщо діти знатимуть, що їхніх батьків також турбують певні запитання, то чесніше ділитимуться власними переживаннями. Приклад простої відповіді: «Це складне запитання. Я теж про це думаю».
Один із способів полегшити переживання горя — зробити щось разом із дітьми, аби вшанувати пам’ять їхнього брата чи сестри. У дітей можуть бути власні ідеї із цього приводу. Реалізація цих ідей здатна принести значне полегшення. Можливі приклади:
—
Остання редакція: червень 2018 р.