Меланома

Що таке меланома?

Меланома — це тип раку шкіри, який найчастіше спостерігається у дорослих. Проте кожен рік в США діагностується 300–400 нових випадків серед дітей та підлітків. Меланоми можуть розвиватися на будь-якій ділянці шкіри. Також можуть виникнути в оці. Без лікування меланома може поширюватися на інші частини тіла.

Меланома — це тип раку шкіри, який може розвиватися на будь-якій ділянці шкіри. Без лікування меланома може поширюватися на інші частини тіла. При меланомі рак розвивається з клітин шкіри, які називаються меланоцитами. Вони виробляють меланін, який забезпечує колір (пігментацію) шкіри.

При меланомі рак розвивається з клітин шкіри, які називаються меланоцитами. Вони виробляють меланін, який забезпечує колір (пігментацію) шкіри.

Меланін синтезується певними клітинами шкіри – меланоцитами. Цей пігмент допомагає захистити шкіру від ультрафіолетового випромінювання сонця. У людей з темнішим кольором шкіри меланіну більше, і ймовірність розвитку меланоми у них менша.

Незважаючи на те, що меланома зазвичай вважається хворобою дорослих, близько 1% випадків раку припадає на дітей віком до 15 років. У старших вікових групах вона зустрічається найчастіше: 7% випадків серед підлітків віком 15–19 років.

Симптоми меланоми включають незвичайні зміни шкіри, наприклад родимки, які збільшуються в розмірах, змінюють колір, кровоточать або сверблять. Меланома може мати форму горбка блідого або червоного кольору.

Лікування меланоми залежить від стадії захворювання. Зазвичай, пацієнтам призначається хірургічна операція для видалення ракових клітин. Більш тяжкі захворювання можуть вимагати застосування додаткових методів лікування, включаючи цільову терапію, хіміотерапію та/або імунотерапію.

При ранній діагностиці меланоми показники виживання дуже високі. Однак пухлина може поширюватися на лімфатичні вузли та інші частини тіла, що ускладнює її лікування. Тому обізнаність і виявлення меланоми на ранній стадії дуже важливі.

Фактори ризику та причини виникнення меланоми

Певні чинники можуть збільшувати ризик розвитку меланоми. До них відноситься світла шкіра, схильна до опіків, певні захворювання шкіри, сімейний анамнез меланоми та/або незвичайні родимки, а також вплив сонця та сонячні опіки в анамнезі. Найчастіше меланома зустрічається у підлітків.

Колір шкіри У людей з темнішою шкірою ймовірність розвитку меланоми нижче. Люди зі світлою шкірою, світлим або рудим волоссям, світлими очима, які схильні до сонячних опіків, відносяться до групи вищого ризику.
Захворювання шкіри У людей, що народилися з великими темними плямами на шкірі, які називаються меланоцитарними невусами , ризик розвитку меланоми вищий. Певні вроджені патологічні стани, такі як пігментна ксеродерма, ретинобластомата синдром Вернера також можуть підвищувати ризик.
Сімейний анамнез Наявність меланоми чи незвичайних родимок у сімейному анамнезі підвищує ризик виникнення захворювання.
Вплив УФ-випромінювання Ультрафіолетове випромінювання (УФ-випромінювання) пошкоджує ДНК клітини шкіри. Основне джерело УФ-випромінювання – сонячне світло. Іншим джерелом ультрафіолету є солярії. Перебування на сонці та використання солярію підвищує ризик виникнення меланоми.
Сонячні опіки У пацієнтів, які мали сонячні опіки з пухирцями, ризик розвитку меланоми вищий.
Променева терапія та перенесені онкологічні захворювання У пацієнтів, які перенесли променеву терапію, ризик розвитку меланоми у майбутньому вищий.
Ослаблена імунна система Низький імунітет унаслідок серйозного захворювання чи трансплантації може підвищувати ризик розвитку меланоми.

Симптоми меланоми

Серед ознак меланоми спостерігаються різні зміни шкіри:

Родимка або горбок на шкірі, який збільшується у розмірах або змінює форму, особливо якщо це відбувається протягом короткого періоду часу
Родимка неправильної форми або великого розміру
Блідий або червоний горбок на шкірі
Родимка чи горбок, які сверблять чи кровоточать

Запам'ятати ознаки меланоми можна за допомогою англійської абетки:

A: асиметрія (asymmetry)
B: нерівний контур (border irregularity)
C: зміна кольору (color variation)
D: діаметр (diameter) (> 5 мм)
E: ознаки еволюції (evolution) або зміни

Діагностика меланоми

Для діагностики меланоми використовуються різні процедури та дослідження. До них належать:

Збір анамнезу захворювання та медичний огляд, щоб дізнатися про симптоми, загальний стан здоров’я, перенесені захворювання, сімейний анамнез та інші фактори ризику.
Огляд шкіри на наявність родимок, горбків та ділянок шкіри, що мають незвичайний вигляд.
Біопсія шкіри з метою діагностики меланоми. Потім клітини досліджують за допомогою мікроскопа для виявлення ознак раку. При біопсії меланоми важливо взяти тканину з глибших шарів шкіри, щоб побачити, наскільки пухлина проростає вглиб поверхні шкіри. Цю процедуру повинен проводити дерматолог, який має відповідну кваліфікацію та знання в галузі діагностики меланоми.

Якщо лікарі мають підозри про можливе поширення меланоми, можуть знадобитися додаткові аналізи. До них належать:

Аналізи крові, включаючи визначення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ), кількість якої в крові може збільшуватись при меланомі.
Картування лімфатичних вузлів та біопсіяз метою оцінки поширення меланоми на сусідні лімфатичні вузли. Під час цієї процедури, яка називаєтьсябіопсією сторожового лімфатичного вузла, в область меланоми вводять спеціальну контрастну або радіоактивну речовину. Контрастна речовина проходить лімфатичною системою до першого лімфатичного вузла біля первинної пухлини. Ці лімфатичні вузли можна видалити та перевірити на наявність ознак раку. Це дослідження важливе для визначення стадії розвитку меланоми та складання плану лікування.
Для визначення ступеня поширення меланоми на інші частини тіла застосовуються методи діагностичної візуалізації. Дослідження проводяться в окремих випадках, залежно від характеристик пухлини та ураження лімфатичних вузлів. Іноді застосовуються такі методи діагностичної візуалізації, як МРТ, ПЕТ або КТ.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) дозволяє отримувати деталізовані зображення тіла за допомогою радіохвиль та магнітів.
- Під часпозитронно-емісійної томографії (ПЕТ) внутрішньовенно вводиться радіоактивна глюкоза (цукор) для отримання комп'ютерних зображень тіла. Глюкоза поширюється по тілу і поглинається клітинами, які використовують цукор для отримання енергії. Це дозволяє отримати кольорові зображення різних тканин і органів, які відображаються на екрані комп’ютера. Ракові клітини часто ростуть і діляться швидше за інші клітини і поглинають більше глюкози. Іноді за допомогою ПЕТ можна виявити рак на тих ділянках тіла, які не видно на КТ або МРТ.
- Комп’ютерна томографія (КТ) дозволяє створювати зображення поперечного перерізу органів та тканин всередині тіла за допомогою рентгенівських променів.

ПЕТ-зображення дитини з метастатичною меланомою. Позначки на зображенні вказують на ділянку поширення раку. — ПЕТ-зображення метастатичної меланоми у дитини. Зелені стрілки вказують на ділянку поширення раку.

Існує кілька підтипів меланоми

Вузлова меланома — пухлина проростає вглиб шкіри
Поверхнева меланома, що розповсюджується, має більш плоску і широку форму
Лентіго-меланома
Акрально-лентигіозна меланома виникає на таких місцях, як стопи
Шпіцоїдна меланома (меланома з невуса Шпіц)

Шпіцоїдна меланома є найпоширенішим типом меланоми серед пацієнтів молодшого віку.

Стадії розвитку меланоми

Існує меланома І або ІІ стадії (меланома шкіри), ІІІ стадії (меланома з поширенням на лімфатичні вузли) або ІV стадії (метастатична меланома).

Фактори, які визначають стадію меланоми:

Товщина пухлини або глибина вростання меланоми у шкіру
Наявність тріщин або порушень цілісності пухлини, що проникають через поверхневий шар шкіри (виразка)
Поширення пухлини на лімфатичні вузли
Поширення пухлини на інші частини тіла

Стадія	Опис
0 стадія	Меланома in situ: Аномальні меланоцити виявляються лише у зовнішньому шарі шкіри
IA стадія	Товщина меланоми 1 мм або менше; без виразки
IB стадія	Товщина меланоми 1 мм або менше з виразкою Товщина меланоми 1-2 мм; без виразки
IIA стадія	Товщина меланоми 1-2 мм з виразкою Товщина меланоми 2-4 мм; без виразки
IIB стадія	Товщина меланоми 2-4 мм; з виразкою Товщина меланоми > 4 мм; без виразки
IIC стадія	Товщина меланоми >4 мм з виразкою
III стадія	Меланома поширилася на лімфатичні вузли; Лімфатичні вузли можуть групуватися або спаюватися; Рак поширюється на лімфатичну систему на відстань не менше ніж 2 см від первинного новоутворення, або Пухлини меншого розміру в радіусі 2 см від первинного новоутворення
IV стадія	Меланома поширилася на інші частини тіла, зокрема легені, печінку, головний мозок, кістки, м'які тканини або віддалені ділянки шкіри

Прогноз при лікуванні меланоми

Імовірність одужання від меланоми залежить від наступних факторів:

Товщина пухлини
Розташування пухлини
Поширення раку на лімфатичні вузли або інші частини тіла (метастазування) та кількість метастатичних осередків
Можливість повного видалення пухлини хірургічним шляхом
Рівень лактатдегідрогенази (ЛДГ) у крові

Загалом найважливішим чинником є стадія захворювання. Коефіцієнт виживання пацієнтів з локалізованою меланомою без ознак поширення становить понад 90%. Однак лікування пацієнтів із захворюванням, яке поширилося на віддалені регіони, складніше.

Лікування меланоми

Лікування меланоми залежить від віку дитини, розташування пухлини, її особливостей (генних змін та гістологічних характеристик) та стадії захворювання.

Хірургічна операція

Основний метод лікування меланоми -хірургічна операція . Меланома може проростати через кілька шарів шкіри. Щоб видалити пухлину повністю, може знадобитися видалення великої ділянки шкіри навколо меланоми. Для закриття рани пацієнту може бути необхідна пересадка шкіри. Крім того, може знадобитися біопсія та видалення лімфатичних вузлів (дисекція). Пацієнтам з локалізованими пухлинами (I та II стадії) без поширення може бути достатньо лише хірургічної операції.

Якщо меланома поширилася на лімфатичні вузли або інші ділянки тіла, необхідні додаткові методи лікування, зокрема імунотерапія та/або хіміотерапія.
Імунотерапія

Приімунотерапії для знищення ракових клітин використовується власна імунна система пацієнта. Для лікування меланоми вивчаються різні імунотерапевтичні засоби. Деякі препарати блокують сигнали, які контролюють зростання ракових клітин. В інших використовуються спеціальні білки, які прикріплюються до ракових клітин таким чином, щоб імунні клітини могли розпізнавати та знищувати рак.
Цільова терапія

Цільова терапія – це препарати, які діють на специфічні особливості пухлинних клітин, такі як гени та білки, або націлюються на них. У деяких пацієнтів з меланомою виявляється зміна або мутація гена BRAF. Це змушує клітини синтезувати аномальний білок. До препаратів, що блокують аномальний білок BRAF, відносяться інгібітори BRAF (вемурафеніб, добрафеніб) та інгібітори білка MEK (траметиніб, кобіметініб). Приблизно половина випадків меланоми пов'язана з мутацією BRAF, тому для таких пацієнтів цільова терапія може виявитися ефективною.
Хіміотерапія

Хіміотерапія («хімія») може застосовуватись для лікування метастатичної меланоми. Проте меланома не завжди піддається лікуванню хіміотерапією. Залежно від розташування пухлини та стадії захворювання застосовується системна чи регіонарна хіміотерапія. Системна хіміотерапія впливає весь організм. Вона може проводитися внутрішньовенно чи перорально. Регіонарна хіміотерапія впливає в основному на ракові клітини однієї області тіла.
Радіотерапія

Для лікування меланоми, що поширилася на лімфатичні вузли або інші частини тіла, наприклад, головний мозок, пацієнт може отримуватипроменеву терапію .

Дитині може бути запропоновано лікування у межах клінічного дослідження.

Докладніше про клінічні дослідження

Життя після меланоми

Профілактика меланоми

У людей, які перенесли меланому, ризик рецидиву вищий. Колишні пацієнти повинні кожні пів року проходити обстеження у дерматолога. Вони повинні регулярно оглядати шкіру та звертатися до лікаря за будь-яких ознак змін. Існує кілька простих способів профілактики меланоми:

обмежуйте вплив сонця;
використовуйте сонцезахисні засоби;
уникайте відвідування соляріїв;
слідкуйте за станом своєї шкіри;
вивчайте інструкції до лікарських препаратів щодо підвищення чутливості до сонячного випромінювання.

Ознайомтеся з матеріалами Посібника із самостійного огляду для дітей Фонду дослідження меланоми.

Одягни сорочку та капелюх від сонця, та не забудь користуватись сонцезахисним кремом. Дізнайтесь більше про безпечне перебування на сонці:

Віддалені наслідки лікування

Для підтримання загального стану здоров’я та профілактики захворювань усі колишні хворі на рак, повинні вести здоровий спосіб життя та дотримуватися здорового раціону харчування, а також продовжувати проходити щорічні медичні огляди та скринінги у лікаря.

За людьми, які хворіли на рак у дитинстві й отримували хіміотерапію й/або променеву терапію, необхідно спостерігати на предмет гострих і віддалених наслідків терапії.

—
Остання редакція: червень 2018 року