Рак печінки у дітей та підлітків

Що таке рак печінки?

Рак печінки рідко зустрічається у дітей та підлітків. Він становить 1-2% випадків раку у дітей. У дітей можуть розвиватися такі види раку печінки: гепатобластома, гепатоцелюлярна карцинома та недиференційована ембріональна саркома печінки.  

• Гепатобластома (ГБ) зазвичай зустрічається у дітей грудного віку та дітей молодше 3 років. Це найпоширеніший рак печінки у дітей.
• Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) зустрічається у дітей старшого віку та підлітків. Але дуже рідко виникає у дітей молодшого віку. Як правило, діагностується у дітей віком 12-14 років.
• Недиференційована ембріональна саркома печінки (НЕС) – рідкісний вид раку печінки, який зазвичай розвивається у дітей віком від 6 до 10 років. Це третій за поширеністю вид раку печінки у дітей після гепатобластоми та гепатоцелюлярної карциноми. На його частку припадає близько 15% випадків дитячого раку печінки.
• При НЕС рівень сироваткового АФП зазвичай відповідає нормі. Ця пухлина часто реагує на хіміотерапію. Однак основним методом лікування залишається хірургічна операція.
  

Печінка – великий орган, який знаходиться у правій верхній частині черевної порожнини. Вона виконує кілька важливих функцій. Печінка допомагає очищати кров від шлаків, виробляє жовч для перетравлення їжі, і запасає енергію для харчування організму. Рак печінки виникає, коли ракові клітини утворюють пухлини у тканині печінки.

Хірургічна операція є основним методом лікування раку печінки. Метою операції є видалення максимальної кількості пухлинних клітин. При повному видаленні пухлини ймовірність одужання пацієнта є досить високою.

Хіміотерапія може застосовуватися для зменшення розміру пухлини перед операцією або зупинки чи уповільнення зростання ракових клітин після операції. Виживання при раку печінки залежить від того, чи можливе повне видалення пухлини шляхом хірургічної операції, і чи поширився рак за межі печінки.

Симптоми раку печінки

Ознаки та симптоми раку печінки можуть залежати від розміру пухлини та її поширення за межі органу. До них відносяться:

• ущільнення або набряк у черевній порожнині (животі), часто без симптомів;
• біль у черевній порожнині або спині;
• втрата апетиту;
• втрата ваги;
• свербіж;
• пожовтіння очей та/або шкіри (жовтяниця);
• блідість шкіри та губ (може бути ознакою анемії);
• нудота чи блювання;
• лихоманка.

Гепатобластома може бути пов'язана з ознаками раннього статевого дозрівання (передчасне статеве дозрівання) через гормони, що секретуються пухлиною.

Діагностика раку печінки

Для оцінки пухлин печінки та постановки діагнозу лікарі застосовують кілька досліджень. Ці дослідження включають:

• Збір анамнезу захворювання та медичний огляд, щоб дізнатися про симптоми, загальний стан здоров’я, минулі захворювання та фактори ризику. Сімейний анамнез важливий для визначення можливого спадкового ризику.
• Лабораторні дослідження крові та сечі:
  • Загальний клінічний аналіз крові для підрахунку кількості еритроцитів, білих клітин кровіта тромбоцитів, кількості гемоглобіну в еритроцитах та пропорції еритроцитів у зразку крові.
  • Інші аналізи крові для оцінки функції печінки та перевірки печінки на наявність запалення чи інфекції (гепатит). 
  • Аналіз на визначення рівняальфа-фетопротеїну (АФП). Підвищення рівня АФП зазвичай спостерігається при гепатобластомі. Рідше високий рівень АФП може спостерігатися у деяких пацієнтів із гепатоцелюлярною карциномою. У дітей з НЕС рівень АФП зазвичай відповідає нормі.
• Методи діагностичної візуалізації виявлення пухлини, визначення її розмірів і ступеня поширення на інші органи, наприклад, легені. 
  • Комп'ютерна томографія (КТ) дозволяє створювати зображення органів та тканин усередині тіла за допомогою рентгенівських променів. 
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ) дозволяє отримувати деталізовані зображення тіла за допомогою радіохвиль та магнітів.
  • УЗД дозволяє створити зображення органів та тканин тіла за допомогою звукових хвиль.
• Біопсія зразка тканини з пухлини допоможе виявити ознаки раку в клітинах та провести гістологічне дослідження. Вид клітин під мікроскопом важливий для постановки діагнозу та планування лікування. Біопсія не обов'язкова, якщо у дуже маленької дитині високий рівень АФП.

Визначення стадії раку печінки

Життя після раку печінки

Трансплантація печінки

Пацієнти з пересадженою печінкою повинні довічно приймати імуносупресивні препарати. Ці препарати не дають організму атакувати чи відторгати нову печінку. Оскільки ці лікарські препарати знижують природний захист організму, у пацієнтів збільшується ризик виникнення інфекцій. Тим не менш, після трансплантації багато людей живуть нормальним, здоровим життям. Важливо регулярно отримувати медичну допомогу та приймати призначені ліки.

Віддалені наслідки лікування

Для підтримання загального стану здоров’я та профілактики захворювань усі колишні хворі на рак, повинні вести здоровий спосіб життя та дотримуватися здорового раціону харчування, а також продовжувати проходити щорічні регулярні медичні огляди та скринінги у лікаря. Колишні пацієнти, які пройшли в дитинстві курс системної хіміотерапії, повинні проходити обстеження на наявність гострих ефектів та віддалених наслідків терапії. Можливі проблеми зі здоров'ям включають втрату слуху , порушення в роботі нирок (цисплатин) і порушення в роботі серця (антрацикліни).