Меню Закрити

Введення зонду для ентерального годування

Введення зонду для годування у шлунок чи у черевну порожнину це поширена процедура для онкохворих дітей. Вид зонду залежить від способу його введення (через ніс чи напряму у шлунок) та органу, у який вводять зонд (у шлунок чи черевну порожнину). Зонд для годування використовується для ентерального годування пацієнтів, яким необхідні додаткові поживні речовини.

Як вводяться зонди для годування?

Існує 2 способи введення зондів для годування:

  1. Через ніс (неінвазійний спосіб), при якому використовуються НГ-зонди (назогастральні), НД-зонди (назодуоденальні) чи НЄ-зонди (назоєюнальні).
  2. Через невеличкий отвір у шлунку (кишкову стому) — Хірургічно введені зонди для гастростомії, гастроєюностомії та єюностомії.
Маленький пацієнт із назогастральним зондом у правій ніздрі, прикріпленим до обличчя.

Назогастральний зонд вводиться у шлунок чи черевну порожнину через ніс та горло.

Низка факторів впливає на вибір зонду для годування для кожного пацієнта. До них належать:

  • стан шлунково-кишкового тракту
  • тривалість харчової підтримки
  • частота використання
  • вік, зріст та стан здоров’я дитини
  • активність пацієнта
  • рівень необхідного нагляду за зондом для годування
  • ризик інфекційних чи інших захворювань

Пацієнт може використовувати зонд для годування від декількох місяців до декількох років, в залежності від необхідності у харчовій підтримці. Більшість дітей може самостійно споживати їжу навіть із введеним зондом. Якщо у дитини з’явилась інфекція, то за необхідності зонд можна буде видалити та ввести нову.

Процедура введення зондів різних типів різна. Медична бригада детально опише та оцінить ризики та переваги зонду для годування. Дитячий спеціаліст також може допомогти дитині підготуватись до процесу. Більшість дітей повертаються додому із введеним зондом для годування. Медсестра чи медичний персонал навчить доглядати за зондом для годування. Обов’язково підготуйте питання та запишіть інформацію для простішого запам’ятовування.

НГ-зонд (назогастральний), НЄ-зонд (назоєюнальний) та НД-зонд (назодуоденальний)

НГ, НЄ та НД зонди це довгі, гнучкі та порожнисті трубки. Довжина зонду залежить від росту дитини. Зовнішній кінець має клапан або порт для прикріплення шприців для годування.

Ілюстрація процесу встановлення назогастрального зонду через носову порожнину
Ілюстрація процесу встановлення назоєюнального зонду через носову порожнину

Гастростомія, єюностомія та гастроєюностомія

Зонди для годування, що вводяться через шлунок, поділяються на 2 головні категорії: довгі трубки та низькопрофільні або ґудзикові трубки. Пацієнтам зазвичай спершу вводять довгі трубки, а потім замінюють на низькопрофільні через 6-8 тижнів з моменту загоєння місця вводу зонду.

Ілюстрація процесу вводу єюностомічного зонду у шлунок
Медична ілюстрація вводу зонду для гастростомії та зонду для гастроєюностомії

Довгі трубки

Довгі трубки це зонди, що вводяться через стінку шлунку. Внутрішній кінець трубки має грибоподібну форму чи балон, що утримує її на місці. Зовнішній наконечник чи диск утримує зонд на шкірі.

Вся довжина трубки залишається ззовні. Довгий кінець трубки має один чи декілька отворів – порти. Порти використовуються для годування, введення медикаментів чи видалення повітря та рідини зі шлунку.

Низькопрофільні чи «ґудзикові» трубки

Низькопрофільні чи «ґудзикові» трубки це короткі зонди для годування, що знаходяться близько до шкіри. Невеличкий балон утримує зонд з внутрішньої сторони шлунку чи черевної порожнини. Зовнішній порт використовується для під’єднання низки засобів для годування.

—
Остання редакція: грудень 2018 року