Меню
Закрити
Одного ранку, невдовзі після діагностування в його дочки Майї нейробластоми, Кірбі лежав і думав, як йому підвестися з ліжка. Він сумнівався, що йому вистачить сил.
Коли він уперше дізнався, що в його дочки, якій тоді було 4 роки, рак, Кірбі намагався здаватися хоробрим. Зовні він удавав, що готовий прийняти виклик. «Лише занурившись у гущу подій, можна зрозуміти, наскільки змінилося ваше життя».
Кірбі застосував внутрішню силу, яку він розвинув завдяки своїй буддійській вірі, щоб підвестися з ліжка. «Робиш, бо мусиш, — говорить Кірбі. Робиш усе можливе, щоб триматися. Тому духовні практики такі важливі».
Діагноз «рак» у дитини може торкнутися самої суті душі людини, її духовного принципу. В одну мить сувора реальність відсіює все дріб’язкове й оголює те, що справді важливо. Але згодом нова реальність може виснажити емоційні сили та дух батьків, а також порушити відчуття зв’язку з людьми навколо. Багато батьків рекомендують шукати способи для підтримання духовного стану. Їх іще називають духовними практиками.
Можливі духовні практики:
Людині не обов’язково вважати себе віруючою, щоб користуватися духовними практиками. «Поповнення духовних сил багато в чому залежить від здатності людини відчувати вразливість, переживати біль і висловлювати почуття», — говорить Брент Павелл, директор із духовної допомоги Дитячої дослідницької лікарні святого Юди.
Більшість людей тією чи іншою мірою усвідомлюють свою духовність. Їм потрібен зв’язок із чимось більшим, ніж вони самі. Це може бути спільнота віруючих, природа, Усесвіт або вища сила. Часто це супроводжується читанням молитов або медитацією в різних формах, читанням натхненних текстів і взаємодією з іншими людьми.
Маліс і її родина, котрі є християнами, значною мірою покладалися на молитву після того, як у її сина Еванса діагностували гострий лімфобластний лейкоз. Вони молилися всюди — у машині, під час катетеризації, перед аспірацією кісткового мозку. Цей процес був безперервним.
«Молитва — це спосіб спілкування з Творцем, — зазначає Маліс. — Я можу подолати всі свої страхи, усю тривогу. Він створив мене. У Нього є план. Йому відомий наш шлях. Молитва для мене — це як пити воду щодня або їсти вівсянку щоранку. Це живить мою духовну сутність, а для мене це моя душа».
Згідно з визначенням в Оксфордському словнику, молитва — це урочисте прохання про допомогу або вираження подяки, звернене до Бога чи іншого божества. Молитися можна різними способами.
Маліса, наприклад, користується Книгою Псалмів у Святій Біблії. Книгу Псалмів називають молитовником як у єврейській, так і в християнській традиціях. Але її молитви не завжди мали чітку форму. Деякі молитви вона викрикувала. Інколи вона їх проспівувала чи записувала в щоденник. Вона часто молилася, коли бігала. Під час бігу вона могла побути на самоті.
«Я бігала швидко й виснажливо. Я тікала від зовнішнього світу. Недосяжна для всіх», — розповідає Маліса.
Кірбі покладався на медитацію, основну практику буддизму. Медитація — це психофізична практика, що передбачає концентрацію на чомусь, наприклад диханні чи повторенні слів, з метою досягнення підвищеного рівня духовного усвідомлення.
Перебуваючи вдома в Канаді, Кірбі медитував у Дзен-центрі Торонто. Коли він знаходився в лікарні, він медитував у лікарняній палаті Майї або в сусідній кімнаті для батьків. «Медитація та молитва дуже подібні, — стверджує Кірбі. — Це два способи заспокоїти й зосередити розум. Ви звертаєтеся до Бога або Всесвіту по допомогу».
За даними Національного центру комплементарної та інтегративної охорони здоров’я, існує багато видів медитації, більшість із яких мають чотири спільні елементи:
За словами Маліс, читання Писань і повторення конкретних біблійних віршів допомогло їй і її сім’ї. Вони кріпили біблійні вірші до стін у лікарняній палаті Еванса.
Того вечора, коли сім’я збирала речі для першої поїздки до лікарні, Маліс кинула у валізу маркер Magic Marker® та чотири аркуші кольорового паперу. Пізніше на зеленому аркуші вона написала вірш із Біблії, Псалом 23:1: «Господь — Пастир мій».
То був 2006 рік. Вони досі зберігають той зелений аркуш.
Сусіди зібрали коробку з біблійними віршами. Члени родини читали їх багато разів, щоб зміцнити силу духу й сконцентрувати зусилля.
Капелан Марк Браун пропонує кілька порад щодо того, як розслабитись. Мета — відпочити й відновити сили та енергію.
Зосередьтеся на своєму диханні й полічіть до 100. Якщо ви відволіклись, почніть знову.
Вдихайте позитивну енергію. Видихайте весь негатив.
Спробуйте зосередитися на певному кольорі, слові або уривку з Писань.
У багатьох педіатричних центрах є музичні терапевти. Вони застосовують клінічні науково обґрунтовані методи використання музики для зменшення стресу й болю та надання пацієнтам творчої віддушини.
Деякі люди слухають музику під час духовних практик. Виберіть музику, яка відповідає певному настрою або створює зв’язок із домом чи приємними думками.
У лікарнях, релігійних організаціях і громадських центрах часто є невеликі групи, у яких батьки та пацієнти можуть знайти спілкування та підтримку. У такий спосіб учасники можуть створювати відчуття зв’язку із ширшою спільнотою. Це допомагає уникати самотності.
Браун часто закликає пацієнтів та їхні сім’ї шукати Бога й добро в повсякденних справах і переживаннях. Це робить Бога й позитивну енергію фізичними та відчутними. Так люди почуватимуться менш ізольованими. Він пропагує ідею, що шукати Бога й добро краще в оточенні спільноти. Це допомагає відчувати зв’язок із людьми і є джерелом любові, смислу та підтримки.
Очікуйте хорошого й шукайте добро в кожній людині. Ця практика навчить ваш розум шукати позитив. Спробуйте завести щоденник вдячності. Записуйте в нього все позитивне, що сталося протягом дня:
Несподівано ви помітите, що краще долаєте труднощі.
«Якщо навколо вас мир і спокій, те саме відчуватиме й ваша дитина», — говорить Маліс.
Хоча онкологічне захворювання в дитини — це тяжке випробування, багато батьків стверджують, що пережитий досвід зміцнив їхню віру та розширив кругозір.
«Я ніби прокинувся — у чому цінність життя, що означає бути живим, що насправді важливо, — зазначає Кірбі. — Коли проходиш через таке, то немов очищуєшся. Це змушує зазирнути у своє єство».
