Меню Закрити

Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ)

Що таке гострий лімфобластний лейкоз?

Зображення, що демонструє процес кровотворення та те, як він призводить до утворення бластних клітин. Графічне зображення починається зі стовбурової клітини крові. Ліворуч вона розгалужується на мієлоїдну стовбурову клітину, яка, у свою чергу, розгалужується на тромбоцити, еритроцити, мієлобласти та монобласти. Мієлобласт перетворюється на лейкоцити (що також звуться гранулоцитами), а монобласт перетворюється на моноцит. Права гілка стовбурової клітини крові веде до лімфоїдної стовбурової клітини, що розгалужується на лімфобласти (які перетворюються на лейкоцити) та бластні клітини.

Гострий лімфобластний лейкоз вражає лейкоцити, які називаються лімфоцитами.

Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ) — це рак крові та кісткового мозку.Це найпоширеніша форма дитячого раку.

Лейкоз характеризується швидким ростом числа ракових клітин в кістковому мозку. Коли це трапляється, здорові клітини крові — лейкоцити, еритроцити та тромбоцити — не можуть виконувати свої функції належним чином.

ГЛЛ вражає білі кров’яні клітини, які називаються лімфоцитами. Ці клітини борються з інфекціями та допомагають захистити організм від хвороб.

Існує 2 основних типи лімфоцитів: В-лімфоцити та Т-лімфоцити. ГЛЛ може виникати з будь-якого типу лімфоцитів. Випадки ГЛЛ відомі як В-клітинний або Т-клітинний ГЛЛ. В-клітинний ГЛЛ є більш поширеним.

Щороку в Сполучених Штатах Америки діагностується близько 3000 випадків ГЛЛ серед дітей та підлітків.

ГЛЛ найчастіше виникає у дітей віком від 2 до 5 років. Він також виявляється у більш старших дітей та підлітків.

У немовлят ГЛЛ зустрічається рідко. У США щорічно реєструється близько 90 випадків ГЛЛ у дітей віком до 1 року.

Найпоширенішим лікуванням ГЛЛ є хіміотерапія. Загальний рівень одужання у США становить близько 90 %.

Симптоми гострого лімфобластного лейкозу

Наявність гострого лейкозу вказує на те, що симптоми швидко погіршуються. Діти можуть потребувати невідкладної медичної допомоги.

Найбільш частими ознаками та симптомами ГЛЛ є:

  • Біль або відчуття розпирання під грудною кліткою (збільшена печінка та/або селезінка)
  • Шишки на шиї, під пахвами, на животі або в паху
  • Лихоманка
  • Втома
  • Легке утворення синців і кровотечі, яку важко зупинити
  • Бліда шкіра
  • Біль у кістках чи суглобах
  • Часті інфекції
  • Поява крихітних плоских темно-червоних плям на шкірі (петехій)
  • Втрата апетиту
  • Задишка

Фактори ризику для гострого лімфобластного лейкозу

Причина виникнення більшості випадків ГЛЛ невідома.

Наявність деяких спадкових синдромів пов’язана з підвищеним ризиком виникнення ГЛЛ.

  • Синдром Дауна
  • Нейрофіброматоз 1 типу
  • Синдром Блума
  • Атаксія-телеангіектазія
  • Синдром Лі — Фраумені
  • Деякі форми анемії Фанконі
  • Дефіцит репарації помилково спарених нуклеотидів
  • Анемія Блекфана-Даймонда
  • Сімейний синдром PAX5
  • Сімейний синдром ETV6
  • Сімейний синдром SH2B3

Діагностика гострого лімфобластного лейкозу 

Зображення двох слайдів з результатами гістологічного дослідження демонструє явну різницю між нормальними клітинами крові та клітинами крові при нещодавно діагностованому ГЛЛ.

Зазвичай лейкоз у дітей характеризується великою кількістю лейкоцитів у крові.

Лікарі можуть запідозрити лейкоз після:

  • Виконання медичного огляду (фізикального обстеження)
  • Вивчення історії хвороби (збору анамнезу)
  • Перевірки результатів аналізів крові

Зазвичай лейкоз у дітей характеризується великою кількістю лейкоцитів у крові.

Медичний огляд та збір анамнезу

Під час обстеження та збору медичного анамнезу лікар:

  • Перевіряє загальні ознаки здоров’я, включно з ознаками захворювання, такими як наявність набряків (шишок) тканин або інших незвичайних симптомів.
  • Перевіряє очі, рот, шкіру та вуха. Лікар також робить пальпацію живота, щоб виявити ознаки збільшення селезінки або печінки. У хлопчиків лікар також може оглянути яєчка..
  • Може запитати про інші стани здоров'я, включно з захворюваннями, на які хворіли родичі, наприклад батьки, брати, сестри, бабусі та дідусі. Лікар намагається виявити можливі  спадкові захворювання, що можуть мати підвищений ризик розвитку раку.

Аналізи крові та кісткового мозку

Аналізи крові та кісткового мозку використовуються для діагностики ГЛЛ.

Лікар візьме зразки крові для аналізів. Ці дослідження включають:

  • Загальний (розгорнутий) аналіз крові — застосовують для перевірки кількості різних типів клітин крові. При ГЛЛ в крові може спостерігатися занадто велика кількість лейкоцитів. Багато з цих клітин будуть злоякісними.
  • Біохімічні дослідження крові — застосовують для перевірки кількості певних речовин у крові. Незвичайний (вищий або нижчий за норму) рівень речовини може бути ознакою захворювання.
  • Проби печінки
  • Пробу на коагуляцію — застосовують для вимірювання здатності крові до згортання.

Аспірація та біопсія кісткового мозку — є 2-ма аналізами для підтвердження діагностики раку. Зазвичай пацієнтам проводять ці процедури одночасно. Їм або дадуть заспокійливі або знеболювальні засоби.

Аналізи після діагностики ГЛЛ

При виявленні лейкозу, команда з лікування проведе додаткові аналізи.

Вони можуть включати лабораторні аналізи, щоб визначити конкретні гени, білки та інші фактори, пов’язані з лейкозом.

Такі дослідження є важливими, оскільки рак виникає внаслідок появи помилок (мутацій) у генах клітини. Виявлення цих помилок може допомогти визначити конкретний підтип лейкозу.

Лікарі використовують ці дані для вибору варіантів лікування, адаптованих до випадку вашої дитини.

Медичні спеціалісти також проведуть дослідження, щоб з’ясувати, чи є рак в інших частинах організму:

Спинномозкова пункція

Спинномозкова пункція покаже чи поширився лейкоз у головний та спинний мозок. Це дослідження також називають СМП або люмбальною пункцією.

Пацієнти можуть отримувати хіміотерапію одночасно з проведенням цього дослідження. Це називається профілактичною інтратекальною хіміотерапією.Вона проводиться для запобігання поширенню ГЛЛ у спинномозкову рідину..

Рентгенологічне обстеження грудної клітини

Рентгенологічне обстеження грудної клітини демонструє чи не спричинили лейкозні клітини появу пухлиноподібних утворень в середині грудної клітини.

Інші візуалізаційні та лабораторні дослідження

Інші візуалізаційні дослідження та лабораторні дослідження можуть проводитися, якщо у пацієнтів є певні ознаки та симптоми.

Для пацієнтів жіночої статі дітородного віку можуть робити тест на вагітність.

Пацієнтам чоловічої статі може бути проведено ультразвукове дослідження, щоб перевірити наявність ураження яєчок. Таке ураження рідко зустрічається при ГЛЛ. Воно зустрічається у 1–2 % чоловіків.

Консультування з питань фертильності

Команда з лікування може обговорити з вами та/або вашою дитиною питання фертильності. Дізнайтеся більше про варіанти для чоловіків та жінок.

Фази лікування

( / 5 )

Тиждень 1

Підготовка до лікування

Лікарі збирають інформацію, щоб допомогти спланувати лікування. 

До того як розпочнеться лікування

Пацієнту буде проведено  хірургічне втручання по встановленню підшкірного порту або іншого пристрою венозного доступу для проведення хіміотерапії, вливання рідин та взяття зразків крові.

Лікар-чоловік оглядає горло у маленького пацієнта чоловічої статі.

Наступні 4–6 тижнів

Фаза індукції

Метою цієї фази є знищення лейкозних клітин в крові та кістковому мозку та переведення хвороби в стан ремісії. Ця фаза є інтенсивною та може вимагати перебування в лікарні.

Для знищення лейкозних клітин в спинномозковій рідині може бути призначена терапія для лікування уражень центральної нервової системи (ЦНС).

Медичний спеціаліст з команди лікування буде знаходитись перед набором інфузійних насосів для проведення хіміотерапії.

Лікарі враховуватимуть декілька факторів для планування наступних кроків:

  • Лікарі враховуватимуть вік пацієнта та кількість лейкоцитів у крові, один із факторів ризику рецидиву.
  • До кінця індукційної фази лікар знатиме результати генетичного аналізу. Це ще один важливий фактор для визначення ризику.
  • У багатьох педіатричних центрах для визначення мінімальної залишкової хвороби (МЗХ) використовують високочутливі тести. Позитивний результат тесту на МЗХ вказує на більший ризик виникнення рецидиву та потребу в більш інтенсивній терапії.
  • Лікарі вирішать, чи потрібна трансплантація стовбурових клітин (трансплантація кісткового мозку).

Пацієнти з позитивним за філадельфійською (Ph) хромосомою гострим лімфобластним лейкозом протягом цієї фази можуть отримувати іматиніб, дазатиніб або понатиніб протягом цієї фази.

Наступні 8–16 тижнів

Фаза консолідації/інтенсифікації

Ця фаза використовує різні комбінації лікарських препаратів для руйнування усіх залишкових клітин. Під час цієї фази пацієнт може перебувати в лікарні.

Дізнатися більше про лікарські препарати

Набір пігулок та таблеток.

Наступні 2–3 роки

Фаза підтримуючого лікування/продовження лікування

Якщо лейкемія залишається в стадії ремісії, можна розпочати підтримуючу терапію. Її мета — знищити будь-які лейкемічні клітини, які можуть залишитися після перших двох фаз.

Пацієнти, ймовірно, щотижня проходитимуть хіміотерапію та здаватимуть аналізи крові, включаючи періоди високодозової хіміотерапії, відомі як реіндукція.

Перші 6–9 місяців цієї фази зазвичай інтенсивні. Часто пацієнти можуть повернутися до навчання в школі вже після 6–9 місяців лікування.

 

Графік подальшого спостереження

Рік 1

Пацієнт буде приходити до клініки для контрольних візитів раз на 1–4 місяці.

Ці візити можуть передбачати:

  • Медичний огляд і збір медичного анамнезу
  • Аналізи крові й інші лабораторні аналізи

Рік 2

Візити для подальшого спостереження можуть проводитися один раз на 6 місяців.

Роки 3–5

Візити для подальшого спостереження можуть проводитися один раз на рік.

Лікування гострого лімфобластного лейкозу

Центральний венозний пристрій

Пацієнтам буде проведено хірургічне втручання для встановлення пристрою центрального венозного доступу. Цей пристрій зменшує потребу в використанні голки для уколів. Це дозволяє пацієнтам брати кров для лабораторних аналізів та отримувати внутрішньовенно ((в/в) ліки, рідини, продукти крові та харчування.

Хіміотерапія

Хіміотерапія є основним методом лікування ГЛЛ у дітей. Це включає прийом кількох ліків і триває 2–3 роки. Вона розділена на 3 фази:

  1. 1. Індукція

    Метою цієї фази є знищення лейкозних клітин та переведення хвороби в стан ремісії.Ця фаза зазвичай триває 4–6 тижнів.

    Протягом цього часу проводиться терапія захисту центральної нервової системи (також відома як профілактика ЦНС). Її мета — знищити лейкемічні клітини у спинномозковій рідині. Лікарські препарати вводять у заповнений рідиною простір між тонкими шарами тканини, що покриває спинний мозок. Це називається інтратекальною хіміотерапією.

    Лікування може включати вінкристин, преднізон або дексаметазон, а також форму аспарагінази (каласпаргаза, пегаспаргаза, L-аспарагіназа, ервінія аспарагіназа або рекомбінантна ервінія аспарагіназа). Іноді може використовуватися антрацикліновий лікарський препарат, такий як даунорубіцин.

    Іноді пацієнти отримують циклофосфамід, цитарабін, метотрексат або 6-меркаптопурин.

    На цьому етапі пацієнтам проводять аспірацію або біопсію кісткового мозку, щоб з'ясувати, як лікування працює.

  2. 2. Консолідація/інтенсифікація

    Мета цієї фази — знищити будь-які залишкові клітини, які можуть викликати рецидив лейкозу. Ця частина може тривати декілька місяців.

    Лікарські препарати можуть включати циклофосфамід, цитарабін, 6-меркаптопурин (6-МП), тіогуанін, вінкристин, кортикостероїди та караспаргазу.  Також може бути призначений метотрексат з лейковорином або без нього (в якості невідкладної терапії).

  3. 3. Підтримуюче лікування/продовження лікування

    Метою цієї фази є знищення ракових клітин, які могли пережити перші 2 фази. Підтримуюча терапія може тривати від 2 до 3 років.

    Вона може включати застосування добових доз 6-меркаптопурину (6-МП), щотижневого метотрексату та доз вінкристину та кортикостероїдів.

    Пацієнтам в групі підвищеного ризику можна призначати антрациклінові препарати, такі як доксорубіцин/даунорубіцин, а також циклофосфамід і цитарабін .

    Після первинного лікування пацієнти зазвичай отримують лікування амбулаторно. Але іноді пацієнту доведеться перебувати деякий час в лікарні.

    ГЛЛ лікують у багатьох онкологічних центрах і лікарнях США. Можуть відрізнятися деякі препарати, дозування і схема прийому. Але принципи лікування всюди однакові.

    План лікування буде залежати від результатів діагностичних досліджень пацієнта. У деяких випадках лікарі можуть запропонувати додаткові варіанти лікування, такі як таргетна терапія, імунотерапія або трансплантація стовбурових клітин (трансплантація кісткового мозку).

    Таргетна терапія гострого лімфобластного лейкозу.

    Таргетна терапія діє шляхом впливу, або цільової дії, на специфічні аспекти клітин пухлини. У деяких злоякісних пухлинах відбуваються зміни в генах і білках, які контролюють ріст і поділ пухлинних клітин.

    Вчені проводять випробування лікарських препаратів, щоб з'ясувати, чи можуть вони блокувати сигнали, що викликають ріст певних типів ракових клітин. 

    Лікарські препарати таргетної терапії, такі як іматиніб,  дазатиніб, та понатиніб, показали свою ефективність у лікуванні усіх типів так званого Ph-позитивного ГЛЛ та ГЛЛ Ph-типу.

    Для лікування ГЛЛ може бути використаний препарат під назвою венетоклакс.

    Імунотерапія гострого лімфобластного лейкозу.

    Імунотерапія — метод лікування раку, в якому для боротьби з раком використовується імунна система. Ця терапія працює, допомагаючи імунній системі знаходити та вбивати ракові клітини.

    Імунотерапія може включати моноклональні антитіла такі лікарські препарати як блінатумомаб, інотузумаб озогаміцин та ритуксимаб. Химерний антигенний рецептор Лікарські препарати на базі (CAR) T-клітин, такі як тисагенлеклейсел, є ще одним можливим методом лікування.

    Трансплантація стовбурових клітин (кісткового мозку) при гострому лімфобластному лейкозі

    Трансплантація стовбурових клітин може бути рекомендована для дітей з високим ризиком рецидиву або в яких не працює лікування. Такі пацієнти повинні відповідати всім вимогам з медичної точки зору та мати відповідного донора.

    Іноді лікарі перевіряють, наскільки великий ефект має індукційна хіміотерапія, щоб вирішити, чи потрібна трансплантація.

    Радіотерапія гострого лімфобластного лейкозу.

    При лікуванні ГЛЛ опромінення застосовується досить рідко. Воно може застосовуватися у випадках, коли ГЛЛ поширився на головний мозок, спинний мозок або яєчка.

    Радіотерапія також може застосовуватись для підготовки пацієнтів до трансплантації стовбурових клітин.

Група ризику

Лікарі можуть адаптувати методи лікування до пацієнтів в залежності від їхньої групи ризику.

Група ризику стосується ймовірності того, що рак не реагуватиме на лікування (рефрактерний) або повернеться (рецидив). Існують методи лікування, як рецидивуючого, так і рефракторного ГЛЛ.

Групи ризику включають групи з низьким, стандартним, високим й дуже високим ризиками.

Метод хіміотерапії та види препаратів залежать від групи ризику, в якій знаходиться дитина. Наприклад, діти та підлітки з лейкозом в групі високого ризику отримують більше протипухлинних препаратів та/або вищі дози, ніж діти з ГЛЛ в групі низького ризику.

Групи ризику визначають відповідно до:

  • Чи рак почався в B-лімфоцитах чи T-лімфоцитах: Вважається, що В-клітинний ГЛЛ характеризується меншим ризиком аніж Т-клітинний ГЛЛ.
  • Вік: Діти віком від 1 до 9 років із B-клітинним ГЛЛ зазвичай відносяться до групи низького або стандартного ризику. Діти молодше 1 року та 10 років і старше відносяться до пацієнтів групи високого ризику. (Ця вікова межа може відрізнятися залежно від медичного центру.)
  • Кількість лейкоцитів при діагностиці: Діти з кількістю лейкоцитів менше 50 000 відносяться до групи низького ризику.
  • Певні зміни в хромосомах або генах
  • Чи виявлені лейкемічні клітини в спинномозковій рідині (лікворі) на момент постановки діагнозу: Якщо клітини поширилися в ліквор, у такому випадку проводиться подальша інтратекальна терапія.
  • Чи уражені яєчка лейкемічними клітинами у хлопчиків
  • Мінімальна залишкова хвороба, як описано нижче. Це важливий фактор ризику.

Мінімальна залишкова хвороба та ГЛЛ

Мінімальна залишкова хвороба (МЗХ) — це термін, який використовується, коли в кістковому мозку так мало лейкозних клітин, що їх неможливо знайти за допомогою мікроскопа.

Високочутливі аналізи можуть виявити 1 лейкемічну клітину на 10 000–1 000 000 нормальних клітин у кістковому мозку.

Діти, у яких позитивний результат тесту на МЗОХ (більше 1 клітини на 10 000) після індукційної терапії, мають найбільший ризик рецидиву. Строки вимірювання МЗХ залежать від медичного центру.

Побічні ефекти лікування гострого лімфобластного лейкозу

Побічні ефекти складно передбачити. Вони залежать від типу препаратів і реакції людини на них. У різних людей може бути різна реакція на той самий препарат.

Побічні ефекти можуть виникнути під час будь-якої фази лікування ГЛЛ. На перших тижнях лікування є найбільша ймовірність виникнення серйозних побічних ефектів. Існують також і методи лікування цих побічних ефектів.

Побічні ефекти можуть включати:

  • Інфекція
  • Синдром лізису пухлини
  • Кровотеча
  • Тромбоз (тромбоутворення)
  • Мукозит (виразки в роті та горлі)
  • Периферична нейропатія — це поширений побічний ефект препарату вінкристин.
  • Алергічні реакції Це може статися при застосуванні будь-яких ліків. Також у деяких пацієнтів виникає реакція на такі препарати, як каласпаргаза та ервінія аспарагіназа.
  • Високий рівень цукру в крові
  • Нудота і блювання
  • Випадіння волосся
  • Аваскулярний некроз (АВН), який також відомий як остеонекроз
  • Знижена щільність кісток та переломи кісток
  • Ожиріння

Прогноз для гострого лімфобластного лейкозу

Приблизно у 98 % дітей з ГЛЛ в Сполучених Штатах Америки наступає ремісія протягом декількох тижнів після початку лікування.

Більше 90 % дітей з ГЛЛ в США виліковуються. Вважається, що пацієнти вилікувалися, після приблизно 5 років ремісії.

Рівень виживання пацієнтів з ГЛЛ у групах низького ризику може становити понад 95 %.

Якщо пацієнт має форму ГЛЛ, яка не реагує на лікування (рефракторна) або повертається після проведеного лікування (рецидив), медичні спеціалісти обговорюватимуть відповідні методи лікування.

Підтримка для пацієнтів з лікуванням гострого лімфобластного лейкозу

Під час лікування пацієнтам, можливо, доведеться пропустити деякий період навчання в школі . Можна забезпечити співпрацю медичного центру, школи, батьків та самого учня, щоб допомогти учню якомога менше пропустити занять за шкільною програмою.

Віддалені наслідки лікування гострого лімфобластного лейкозу

У деяких пацієнтів з ГЛЛ можуть виникнути віддалені наслідки. Віддалені наслідки являють собою проблеми зі здоров'ям, які виникають через місяці або роки після закінчення лікування.

Пацієнти з онкологічними захворюваннями повинні продовжувати спостерігатися у медичних спеціалістів та/або особистих лікарів після лікування раку. Віддалені наслідки часто можна вилікувати або, в деяких випадках, запобігти їм.

Різні методи лікування можуть мати різні віддалені наслідки. Не у всіх пацієнтів виникають віддалені наслідки. У пацієнтів, які отримували однакове лікування, можуть бути різні віддалені наслідки.

Пацієнти з ГЛЛ можуть бути в групі ризику щодо:

Запитання, які варто поставити щодо гострого лімфобластного лейкозу

  • Які в нас є варіанти лікування?
  • Які можливі побічні ефекти кожного лікування?
  • Що можна зробити, щоб полегшити перебіг побічних ефектів?
  • Чи потрібно моїй дитині знаходитись у лікарні під час лікування?
  • Де можна отримати таке лікування? Це недалеко від дому чи нам доведеться кудись їхати?
  • Чи вплине лікування на здатність моєї дитини мати дітей у майбутньому? Які існують варіанти для збереження фертильності?

Ключові моменти про гострий лімфобластний лейкоз

  • Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ) — це рак крові та кісткового мозку. Це найпоширеніша форма педіатричного раку.
  • У більшості пацієнтів для діагностики ГЛЛ зазвичай потрібні аналізи кісткового мозку.
  • Найпоширенішим лікуванням ГЛЛ є хіміотерапія. Лікування займає від 2,5 до 3 років.
  • 5-річний рівень виживання при дитячому ГМЛ у Сполучених Штатах становить понад 90 %.
  • Пацієнти з онкологічними захворюваннями повинні продовжувати спостерігатися у медичних спеціалістів та/або місцевих особистих лікарів після лікування раку.

Відповідні інформаційні бюлетені

—
Переглянуто: серпень 2024 року

Супутній контент

  • Лейкоз

    Лейкоз — це рак крові та кісткового мозку. Це найпоширеніший рак у дітей та підлітків.

  • Хіміотерапія

    Хіміотерапія лікує рак за допомогою препаратів, які впливають на клітини під час їх поділу. Дізнайтеся більше про хіміотерапію та про те, як підготувати до неї вашу дитину.

  • Основи розуміння раку

    Рак — це хвороба, що проявляється аномальним ростом клітин. У разі раку сигнальна система, що контролює ріст клітин, не функціонує належним чином. Дізнайтеся про те, як росте та поширюється рак.