Синдром Лі–Фраумені (СЛФ) — це рідкісне захворювання, яке підвищує ймовірність розвитку в ураженої людини одного чи декількох злоякісних новоутворень протягом життя. Зазвичай його успадковують від члена родини.
Найпоширеніші види злоякісних новоутворень, пов’язаних із СЛФ:
Рідше у людей із синдромом Лі–Фраумені розвиваються інші види злоякісних новоутворень, зокрема:
СЛФ було вперше виявлено в 1969 році лікарями Фредеріком Лі та Джозефом Фраумені молодшим під час дослідження дитячих та сімейних видів онкологічних захворювань (онкологічних захворювань, що передаються спадково) в Національному інституті раку.
Через широкий спектр видів злоякісних новоутворень, які можуть вражати дітей із синдромом Лі–Фраумені, важко передбачити, які саме види онкологічних захворювань розвинуться. Також важко передбачити, коли саме виникнуть ці онкологічні захворювання.
Синдром Лі–Фраумені найчастіше зумовлений змінами в гені, відомому як TP53. Приблизно у 70% сімей із СЛФ буде виявлена мутація в гені TP53. Ця мутація позбавляє ген здатності нормально функціонувати. Однією з основних функцій гена TP53 є запобігання утворенню злоякісних пухлин.
Не у всіх людей з мутацією гена TP53 розвинеться онкологічне захворювання. Проте ризики для них значно вищі, ніж для загального населення.
Синдром Лі–Фраумені можна запідозрити після ознайомлення з медичним анамнезом людини або її родини. Для збору анамнезу лікар або генетичний консультант поставить питання про стан здоров’я людини та інших членів її сім’ї.
Генетичний консультант або лікар зафіксує, у яких членів сім’ї розвинулися онкологічні захворювання, а також типи злоякісних новоутворень і вік, в якому вони виникли. На основі цієї інформації консультант або лікар складе генеалогічне дерево і дослідить його, щоб перевірити:
Якщо є підозра на СЛФ, пацієнти можуть погодитися на взяття зразка крові та відправку його на аналіз. Проведення аналізів завжди є необов’язковим. З клітин буде виділено ДНК. Буде перевірено ген TP53 на наявність можливих помилок (так званих мутацій). Якщо буде виявлено мутацію гена TP53, генетичний консультант спільно з родиною визначить, чи слід пройти обстеження іншим членам родини.
Далі
Діагноз класичного СЛФ встановлюється, коли у людини виявляються всі наступні критерії:
Інший набір критеріїв, який було запропоновано для виявлення уражених сімей, окрім класичних критеріїв, називається критеріями Шомпре для клінічної діагностики синдрому Лі–Фраумені. Діагноз СЛФ та проведення аналізу на мутацію гена TP53 розглядається для всіх осіб, чий особистий та сімейний анамнез відповідає одному з трьох критеріїв:
На даний момент не існує способу виправлення мутації TP53, пов’язаної з СЛФ. Онкологічні захворювання, що виникають внаслідок цього синдрому, зазвичай піддаються лікуванню. Зазвичай рекомендується уникати опромінення, якщо це можливо.
Людям із синдромом Лі–Фраумені рекомендується вести здоровий спосіб життя та регулярно проходити медичні огляди та обстеження.
Здоровий спосіб життя включає:
Люди з синдромом Лі–Фраумені також повинні уважно стежити за ознаками і симптомами, які можуть свідчити про розвиток злоякісних пухлин, і негайно повідомляти про них свого лікаря. Такі ознаки та симптоми включають наступне:
Батьки дітей із синдромом Лі–Фраумені повинні стежити за ознаками та симптомами захворювання і звертатися за медичною допомогою, якщо з’являється щось незвичайне.
Людям з підозрою на СЛФ рекомендується обговорити це зі своїм лікарем. Оскільки СЛФ зустрічається рідко, деякі медичні працівники можуть не знати про це захворювання.
Рекомендується ретельно спостерігати за дітьми та дорослими з синдромом Лі–Фраумені щодо можливого розвитку злоякісних новоутворень. Метою такого спостереження є виявлення злоякісних новоутворень на якомога більш ранній стадії, коли вони найкраще піддаються лікуванню. Рекомендується обговорити питання про проведення обстежень на онкологічні захворювання з лікарем, обізнаним із синдромом Лі–Фраумені.
Рекомендовані скринінгові обстеження на онкологічні захворювання:
Діти (до 18 років)
Дорослі
Оцінити частоту СЛФ досить складно.
У США, згідно з даними онлайн-ресурсу про гени та генетичні захворювання Genetics Home Reference Національної медичної бібліотеки, один реєстр пацієнтів із синдромом Лі–Фраумені свідчить, що на це захворювання страждають близько 400 осіб із 64 сімей.
За даними Асоціації з боротьби з синдромом Лі–Фраумені, у світі налічується понад 1000 сімей з декількома поколіннями, у яких зустрічається СЛФ.
Люди з синдромом Лі–Фраумені мають один шанс з двох, або 50% ймовірності передати його своїм дітям.
Рішення про проведення аналізу приймається особисто. Людям, які розглядають можливість проведення генетичного аналізу гену TP53, наполегливо рекомендується пройти професійну генетичну консультацію перед прийняттям рішення.
Проведення аналізу дитині в сім’ї з СЛФ є комплексним питанням, оскільки рішення повинні приймати батьки дитини за підтримки медичної команди. Консультування також може допомогти впоратися з емоційними наслідками, які можуть виникнути, коли люди дізнаються, що вони є носіями.
Якщо проблемою є вартість аналізу, багато компаній, що проводять генетичні дослідження, можуть надати фінансову допомогу для покриття витрат на генетичне дослідження. Генетичні консультанти можуть допомогти пацієнтам знайти інформацію про такі послуги.
Оскільки СЛФ є дуже рідкісним захворюванням, багато працівників галузі охорони здоров’я, у тому числі деякі лікарі, не знайомі з рекомендаціями щодо медичного обслуговування пацієнтів. Це може означати, що деякі витрати, пов’язані з СЛФ, не покриваються страховими компаніями.
Асоціація з боротьби з синдромом Лі–Фраумені підготувала перелік ресурсів, які можуть бути корисними для сімей.
Подумайте над тим, щоб поставити такі запитання:
—
Переглянуто: вересень 2024 року
Люди, які перенесли онкологічне захворювання в дитинстві, побоюються, що вони передадуть генетичне порушення, яке може спричинити рак у їхніх дітей. Дізнайтеся факти про спадковий ризик раку.
Багато пацієнтів кажуть, що саме очікування результатів обстеження — це найбільше напруження під час процесу діагностики.Дізнайтеся, як впоратися з відчуттям занепокоєння під час очікування результатів обстеження.