Інформація відповідно до віку

Додому
Для сімей
Як говорити з дитиною про рак
Інформація відповідно до віку Поточна сторінка

Інформація, яку ви повідомляєте своїй дитині про рак, залежить від її віку та рівня розвитку.

Усім дітям потрібні прості, зрозумілі пояснення. Їм потрібно відчувати любов і підтримку.

Райлі приймає ліки

Дитяча книга-розмальовка від St. Jude

A young patient with a parent with medicine types nearby.

Завантажити «Райлі приймає ліки»

Немовлята
Немовлята

Типові реакції немовлят і дітей молодшого віку

Немовлята можуть:
- Відчувати занепокоєння через медичні процедури.
- Відсторонюватися та уникати взаємодії з персоналом.
- Триматися батьків.
- Під впливом перенесених змін пізніше за інших опановувати такі навички, як говоріння, ходіння або самостійне харчування.
Що говорити й робити
- Розмовляйте з дитиною або співайте їй, тому що звук вашого голосу заспокоює її.
- Заспокоюйте малюка, тримаючи його або лагідно торкаючись. Ідеальний варіант — тілесний контакт. Звертайтеся до представників персоналу, якщо контакт із певним медичним обладнанням викликає у вас занепокоєння, коли ви тримаєте дитину.
- Вони хочуть, щоб ви почувалися комфортно.
- Допомагайте дитині почуватися в безпеці, максимально зберігаючи старий порядок годування, відходу до сну та інших щоденних занять. Однак під час лікування раку часто формується новий «нормальний» спосіб життя. Подумайте про вироблення нових звичок і планування розпорядку для цього етапу життя вашої родини.
- Візьміть із дому знайомі речі, наприклад іграшки чи ковдру. Знайомі предмети та запахи допомагають малюкові почуватися комфортніше. Виділяйте час для ігор, читання книг, співу й лежання на животику — усього, що ви робили б удома. Якщо ви турбуєтеся про безпеку або комфорт дитини під час цих занять, проконсультуйтеся з персоналом.
- Намагайтеся обмежувати кількість медичних працівників, одночасно присутніх у приміщенні, щоб зменшити страх дитини перед незнайомими людьми. (Іноді це буває складно.)
Ранній розвиток дитини

Лікування раку може затримуватися, коли діти досягають певних періодів життя. Дізнайтеся, як лікування може вплинути на розвиток дітей у ранньому віці та які заходи можуть допомогти.
Дізнайтеся, як рак може впливати на ранній розвиток дитини
Діти віком від 1 до 3 років
Діти віком від 1 до 3 років

Типові реакції дітей віком від 1 до 3 років

Малюки можуть:
- Добре переносити регулярні медичні процедури, як-от забір крові, прийом ліків і відвідування лікарні. Це також стосується звичних поз під час процедур або улюблених справ чи предметів для розглядання. Зверніться до персоналу, якщо потрібна допомога в адаптації дитини.
- Боятися, що їм назавжди доведеться оселитися в лікарні далеко від батьків.
- Поводитися, як діти молодшого віку.
- Відчувати страх і тривогу під час медичних процедур.
Що говорити й робити
- Використовуйте прості, зрозумілі описи того, що станеться. Діти цього віку не розуміють, що означає слово рак. Використовуйте такі слова як хворий і бо-бо. Показуйте уражену ділянку тіла.
- Якщо майбутня процедура може бути болючою, підготуйте дитину до неї безпосередньо перед її проведенням. (Якщо не впевнені, поцікавтеся в персоналу.) Якщо не готувати дитину, вона може вирішити, що навіть такі прості процедури, як вимірювання життєвих показників чи фізичний огляд, виявляться болючими.
- Якщо можливо, завжди давайте дитині вибір. Наприклад, нехай вона сама вибере руку для вимірювання життєвих показників.
- Дайте дитині можливість грати з дітьми її віку. Відвідуйте ігрові кімнати в лікарні. Дізнайтеся, чи є в лікарні ігрові групи.
- Якщо дитині потрібна госпіталізація, повідомте їй про це. Діти мають бути впевнені, що їх не залишать у лікарні назавжди. Також рекомендується розповісти їм, що вони зможуть робити (ігри та інші заняття).
- Знайдіть час для ігор і навіть у лікарні включіть їх у розпорядок дня дитини. Завдяки іграм нове місце зможе стати більш комфортним і звичним.
Діти віком від 1 до 3 років: Дайте дитині можливість грати з дітьми її віку. Відвідуйте ігрові кімнати в лікарні. Дізнайтеся, чи є в лікарні ігрові групи.
Діти віком від 3 до 7 років
Діти віком від 3 до 7 років

Типові реакції

Діти можуть:
- Поводитися, як діти молодшого віку.
- Відчувати страх і тривогу під час медичних процедур.
- Ставити багато запитань.
- Думати, що рак — це покарання за щось, що вони сказали, зробили чи подумали.
- Боятися, що батьки залишать їх у лікарні
- Мати труднощі з ковтанням ліків.
Що говорити й робити
- У цьому віці дітям можна простими словами пояснити, що таке рак. Вони можуть запам’ятати свій діагноз, зрозуміти прості описи процесу лікування та того, як може змінитися їхнє повсякденне життя.
- Батьки мають переконати дітей, що хвороба не є наслідком їхніх дій, слів чи думок.
- Діти мають бути впевнені в тому, що батьки не покинуть їх у лікарні. Діти дошкільного віку можуть боятися, що тепер їм завжди доведеться жити в лікарні. Крім того, якщо протягом певного часу ви перебуватимете вдалині від дитини через роботу або догляд за іншими дітьми, що залишилися вдома, важливо попереджати, коли ви повернетеся. Оскільки в цьому віці відчуття часу в дітей іще не повністю розвинулося, пов’язуйте час із відомими дитині обставинами.
- Чесно говоріть дитині, які обстеження та процедури можуть бути болючими. Поясніть, що процедуру потрібно пройти, щоб змусити рак піти або показати лікарям, що відбувається всередині організму. Дізнайтеся, що можна зробити, щоб зменшити болючість процедур, наприклад уколів. Можна також спробувати відволікти увагу від больових відчуттів, читаючи книжку, даючи потримати улюблену річ або щось показуючи. Звертайтеся до персоналу, щоб отримати допомогу з організацією життя в лікарні або адаптацією дитини. Це дасть змогу зробити її перебування більш комфортним і передбачуваним, а також створити відчуття контролю (включно з пероральним прийомом препаратів).
- Запитайте лікаря, чи може ваша дитина заздалегідь побачити незнайомі апарати чи витратні матеріали або доторкнутися до них (трубки, перев’язувальні матеріали або порт-системи), щоб полегшити підготовку до процедури.
- Дітям може бути цікаво вивчати нові умови у формі терапевтичної гри з використанням спеціальних ляльок або вправ, розроблених для знайомства дітей із медичними процедурами. Дізнайтеся, чи є у вашій лікарні фахівець з адаптації дитини, який допоможе вам у цьому.
Діти віком від 7 до 12 років
Діти віком від 7 до 12 років

Типові реакції дітей шкільного віку

Діти можуть:
- Турбуватися через зміни своєї зовнішності.
- Боятися, що нові процедури будуть болючими.
- Цікавитися, коли вони зможуть повернутися додому.
- Краще усвідомлювати час.
- Запитувати, чи помруть вони.
- Засмучуватися через пропущені навчальні заняття.
- Сумувати за однокласниками та друзями.
- Злитися та засмучуватися через зміни в стані здоров’я та можливості участі в позакласних заходах і повсякденних заняттях.
- Шукати емоційної і соціальної підтримки з боку сім’ї та друзів.
Що казати
- Діти цього віку здатні зрозуміти детальніше пояснення хвороби.
- Вони з більшою імовірністю зрозуміють, що їм доведеться приймати ліки й проходити інші лікувальні процедури.
- Вони бояться болю. Чесно говоріть дитині про болючість певних обстежень і лікувальних процедур. Запитайте в персоналу, як інші пацієнти описують свої відчуття від цих процедур. Обговоріть із лікарями та медсестрами, як можна зменшити біль.
- Діти цього віку, імовірно, уже чули про рак з інших джерел (школа, телевізор чи Інтернет). Заохочуйте дитину ділитися отриманою інформацією. Говоріть із нею про це. Ви можете виправити будь-які неточні відомості та нагадати, що існує багато різних видів раку й досвід кожного хворого унікальний.
- Дітей цього віку можна готувати до нових відчуттів за 1–7 днів до процедури залежно від її важливості, а також з огляду на ступінь занепокоєння дитини після отримання нової інформації. Запитайте себе: «Чи буде для дитини краще мати більше часу, щоб прийняти почуте й поставити запитання?» або «Чи виглядає дитина надто занепокоєною в очікуванні певної події?». Це може допомогти вам правильно вибрати момент для розмови.
- Спробуйте потоваришувати з іншими сім’ями, які мають дітей того ж віку. Надайте дітям можливість гратися разом.
- Дітям потрібно знати, що відбувається в школі та поза нею, поки триває лікування.
Діти 7–12 років. Діти цього віку, імовірно, уже чули про рак з інших джерел (школа, телевізор чи Інтернет). Заохочуйте дитину ділитися отриманою інформацією. Говоріть із нею про це. Ви можете виправити будь-які неточні відомості та нагадати, що існує багато різних видів раку й досвід кожного хворого унікальний.
Підлітки
Підлітки

Типові реакції підлітків

Підлітки можуть:
- Відчувати, що хвороба відібрала в них значну частину свободи та особистого простору.
- Цікавитися, коли вони можуть повернутися додому, щоб зробити перерву в лікуванні, або коли лікування буде завершено. Якщо чітких відповідей на ці запитання немає, підліткам може знадобитися підтримка близьких і медперсоналу. Вони можуть засмучуватися в разі зміни установленого розкладу, особливо якщо це завадить їм брати участь у заході, на який вони чекали.
- Потребувати підтримки батьків у період, коли вони намагаються стати незалежними. Спробуйте дати дитині певну частку особистого простору й свободи, які вона мала до початку лікування, і заохочуйте її до самостійності.
- Думати, що з ними не може статися нічого поганого. Вони можуть робити ризиковані та потенційно небезпечні вчинки або йти наперекір батькам і лікарям чи відмовлятися від лікувальних процедур.
- Боятися смерті.
- Намагатися захистити батьків і близьких, приховуючи свої почуття.
- Знаходити підтримку в спілкуванні з онкохворими людьми свого віку. Онкохворі підлітки можуть почуватися ізольованими.
- Відчувати зміну відносин із друзями і засмучуватися, коли вони не можуть брати участь у тих самих заходах, що і їхні однолітки.
- Турбуватися через зміни в зовнішньому вигляді (зміну ваги, втрату волосся та шрами).
- Виявляти сильні емоційні реакції.
- Розмірковувати про сенс життя і вплив хвороби на їхню особистість.
- Розмірковувати про своє майбутнє і вплив раку на їхні плани.
Що говорити й робити
- Підлітки здатні зрозуміти складне пояснення захворювання та можуть ставити багато детальних питань. Їх можуть цікавити додаткові відомості про діагноз. Покажіть їм надійні онлайн-ресурси, якщо припускаєте, що вони шукають інформацію в Інтернеті. Нагадуйте їм, що кожен випадок є унікальним і хвороба не є результатом ризикованої поведінки.
- Вони повинні отримувати якомога більше інформації про діагноз і лікування безпосередньо від персоналу. Підлітки, можливо, захочуть взяти участь в ухваленні рішень щодо лікування.
- Найімовірніше, вони думатимуть про свою хворобу з точки зору її симптомів і впливу на повсякденне життя — навчання, спорт та друзів.
- Підлітки здатні зрозуміти взаємозв’язок між симптомами, хворобою і роллю лікування.
- Будьте відкриті та готові до розмови. Заохочуйте дитину ділитися переживаннями, але без примусу. Підтримуйте розмову з дитиною, коли вона до вас звертається, навіть якщо ви точно не знаєте, що слід сказати.
- Підлітки, швидше за все, дізнаватимуться про рак із багатьох джерел. Просіть дитину ділитися отриманою інформацією. Крім того, запитуйте про особливі страхи підлітка, щоб потім обговорити їх із медичним персоналом.
- Підлітки часто турбуються про якісь особливості своєї зовнішності. Вони можуть переживати через втрату волосся та значні зміни ваги. Чесно обговорюйте інші можливі побічні ефекти, наголошуючи, що певні зміни є лише тимчасовими. Для підлітка нормально спочатку відчувати занепокоєння щодо соціальних умов. Обговоріть сценарії або питання, які можуть виникнути, і способи реагування на них. Наприклад, підліткам з онкологічними захворюваннями можуть бути неприємні пильні погляди оточуючих (через втрату волосся, фізичні особливості, що виникають у результаті проведення хірургічних процедур, або інші зміни зовнішнього вигляду). Попросіть медперсонал допомогти підлітку розвинути позитивне мислення на випадок виникнення подібних ситуацій і придумати, як чинити.
- Для підлітків головними пріоритетами залишаються дружба й соціалізація. Їх можуть лякати та злити зміни в житті й відсутність спілкування з друзями через хворобу. Шукайте способи, які допоможуть підтримувати зв’язок із друзями: текстові повідомлення, електронні листи, відеочати, листи, фотографії та відвідування. Деякі підлітки використовують соціальні мережі, щоб залишатися на зв’язку з друзями або знайомитися з іншими онкохворими підлітками, які мали подібний досвід.
- Підлітки зазвичай хочуть знати, чи можуть вони, як і раніше, виконувати «звичайні» дії: ходити на вечірки, відвідувати школу, проводити час із друзями.
- Не думайте, що ви знаєте, про що думає ваша дитина. Знаходьте час на те, щоб спостерігати та слухати. Багатьом людям, зокрема підліткам, важко ділитися своїми думками й почуттями. У цьому віці іноді може бути легше довіритися другові чи члену медперсоналу.
- Підліткам може бути корисно спілкуватися із соціальними працівниками, психологами й фахівцями з адаптації в лікарні, щоб ділитися своїми почуттями за відсутності лікаря.
- Можливо, варто запропонувати підлітку записувати свої питання, побоювання та інші думки, щоб потім ділитися ними. Якщо підліток занадто сором’язливий, щоб самостійно озвучити їх у присутності члена медперсоналу, поцікавтеся, чи можете це зробити ви.
Teen Cancer America

Організацію Teen Cancer America засновано Роджером Долтрі (Roger Daltrey) і Пітом Таунсендом (Pete Townshend) з гурту The Who. Teen Cancer America прагне змінити життя підлітків і молодих людей, хворих на рак. Дізнайтеся більше про їхню роботу й пацієнтів.
Teen Cancer America