Мати розповідає, як війна затримала лікування раку її дитини

У січні 2022 року Наталія Крецул дізналася, що у її сина Богдана відбувся рецидив нейробластоми. Богдан, якому тоді було 8 років, знову почав лікування у Львові. Йому провели 1 цикл хіміотерапії. Потім, 24 лютого 2022 року, Росія активізувала своє вторгнення в Україну.

Коли війна розгорілася, Львів, велике місто на крайньому заході країни, прихистив сім’ї зі сходу та центру України. Це було найвіддаленіше від бойових дій велике місто.

Проте Львів залишався мішенню для багатьох російських ракетних обстрілів. Богдан потребував хірургічного втручання. Але його лікар сказав, що це занадто ризиковано через повітряні обстріли.

«Лікар сказав, що через бойові дії проведення операції неможливе», — розповідає Наталія, — він зазначив, що дитина може померти, але не від раку, а через війну».

Наталії важко описати, що вона відчула, коли лікар сказав, що Богдана не можна оперувати. «Це була суміш болю, гніву та смутку», — говорить Наталія.

Як війна вплинула на дітей у лікарні

Наталія зіткнулася зі стресом не лише через те, що мала дуже хвору дитину, а й через те, що їй довелося долати життєві труднощі під час війни. Коли включалися сирени тривоги, батьки й діти, серед яких були і тяжкохворі пацієнти, поспішали до підвалу лікарні в безпечне укриття.

«Під час обстрілів наші вікна весь час дрижали, — розповідає Наталя. — Я навіть думала, що будівля не зможе витримати все це».

Після вторгнення Росії, лікарні, фонди, уряди та інші організації в Північній Америці та Європейському Союзі об’єдналися для формування гуманітарної ініціативи SAFER Ukraine (БЕЗПЕЧНІША УКРАЇНА), яка працювала над забезпеченням безпечного виїзду з України дітей, хворих на рак, які потребували лікування за кордоном.  

Богдан і Наталія були евакуйовані до Центру «Єдиноріг» імені Мар’яна Вілемскі (Unicorn Marian Wilemski) у Польщі. Тут лікарі та медсестри з Польського товариства дитячої гематології-онкології проводили обстеження дітей і скеровували пацієнтів до країн, які мали можливості задовольнити їхні медичні потреби.

«З самого початку наш лікар запропонував нам евакуацію, — говорить Наталія. — Він сказав, що мені потрібно їхати за кордон. Що я мушу виїхати з України, щоб забезпечити безперервне лікування Богдана».

У той час батько Богдана працював у Польщі. Рішення потрібно було приймати швидко.

У Наталії є ще 3 доньки. Богдан — її наймолодша дитина. Він люблячий, активний хлопчик, який звик до того, що поруч з ним завжди були його сестри. Наталії потрібно було залишити доньок і чоловіка та поїхати з Богданом до іншої країни, щоб отримати необхідне лікування, яке врятувало б йому життя. 

Переїзд за тисячі кілометрів, щоб врятувати Богдана

Одного вечора в Польщі лікар порекомендував Наталії та Богдану поїхати до дослідницької дитячої лікарні cв. Юди (St. Jude Children’s Research Hospital) в Сполучених Штатах Америки. Наталія та Богдан проїхали тисячі кілометрів, щоб дістатися цієї лікарні. Вони там нікого не знали.

Хоча Наталія рада, що Богдан отримує відмінну медичну допомогу, вона сумує за своєю родиною та країною. І вона хвилюється за те, як війна вплине на дітей.

«Одним із основних питань є психічне здоров’я дітей, тому що вони постраждали найбільше, — каже Наталія. —  Щоразу, коли слухаєш телевізійні новини, там завжди ідеться про насильство. Завжди когось вбивають. Завжди приходить смерть, у тому чи іншому вигляді».

Богдан продовжує лікування в лікарні св. Юди. Його лікарка Сара Федеріко (Sara Federico) розповіла, що важко уявити, через що пройшла ця сім’я. Вона задається питанням про вплив стресу та атмосфери війни.

Лікарка Федеріко згадує, як сім’я з гордістю показувала відео з виступом Богдана на шкільному святі. Богдан розповів своїй команді лікарів про традиційні танцювальні виступи.

Тоді він сказав: «А знаєте, що в цьому найкраще? Під час виступу нам не треба було спускатися до підвалу». «Ця дитина була така щаслива, що виступ вдалося завершити, не зіпсувавши його повітряною атакою», — розповідає Федеріко.

Дослідження показує вплив війни на дітей з онкологічними захворюваннями

Згідно з результатами нещодавнього дослідження, проведеного лікарнею св. Юди, Університетом Дюка та іншими, більше половини дітей, хворих на рак, живуть у країнах, охоплених збройними конфліктами. Результати дослідження також показали, що майже 6 із 10 (60%) дитячих смертей від раку відбувається в цих країнах.

У цих місцях люди можуть не мати доступу до медичних послуг, зокрема до діагностики та лікування раку. Конфлікти руйнують і знищують лікарні та змушують медичних працівників залишати свої робочі місця. Пошук ліків може виявитися складним завданням.

«На територіях, що постраждали від конфлікту, діагностика та лікування можуть затримуватися, що збільшує ризик того, що діти не зможуть вижити в боротьбі з раком», — каже співавтор дослідження Ася Агульнік (Asya Agulnik), лікар, магістр у сфері громадського здоров’я, директор міжнародної програми з надання критично важливої допомоги при лікарні св. Юди. — Через ці перешкоди показники виживання значно відрізняються».

Дослідження закликає медичну спільноту допомагати регіонам, що постраждали від конфлікту та нестабільності. Ця підтримка включає навчання місцевих лікарів та роботу з широкою медичною спільнотою.

«Це дослідження показує, що світова медична спільнота повинна об’єднати зусилля для вирішення цієї проблеми, — говорить Агульнік. — Один центр не може вирішити цю проблему. Для цього потрібен досвід з різних джерел, особливо від тих, хто працює на місцях».

Надії родини на майбутнє

Богдан продовжує лікування в лікарні св. Юди в Мемфісі. Він і Наталія не поверталися до України, оскільки Богдан потребує постійної медичної допомоги. Хоча Наталія сумує за рештою сім’ї, вона вдячна, що Богдан отримує життєво необхідне лікування.

«Наш план і заповітне бажання на майбутнє — щоб Богдан залишався здоровим, — говорить Наталія. — Ми також мріємо про мир в Україні й сподіваємося повернутися до безпечної країни без війни. Ми прагнемо миру в усьому світі».